Обличчя української історії. Григорій Сковорода

" Уроки терпеливості Григорія Сковороди"

Сковорода роками мандрував, залишивши про себе згадку й донині. Михайло Ковалинський, учень й друг Григорія Савича, у своєму творі " Життя Григорія Сковороди" розкриває не один епізод з життя українського філософа. Вашій увазі пропонуємо відеоролик " Уроки терпеливості Григорія Сковороди" за мотивами твору М.І.Ковалинського.
https://youtu.be/Ozwl-K1sWeU

Віртуальне інтерв'ю з улюбленим учнем українського філософа Григорія Сковороди Михайлом Ковалинським (відео)
https://www.youtube.com/watch?v=omAcAjuv5wY

Літературна студія 

" Філософія серця" Григорія Сковороди"

Учитель.

(1 СВ) Ця унікальна особистість до сих пір залишається загадкою суспільства. Він міг би мати все: гроші, славу, кар’єру та вибрав духовний світ.

Літературна студія « Філософія серця» Григорія Сковороди». Вітаємо.

Його філософську спадщину вивчають у багатьох країнах світу. Скромність його життя вражає.

     Великий син українського народу, мислитель, філософ, письменник, педагог. Майже через три сотні літ від дня народження його твори залишаються актуальними, цінні поради допомагають і ще будуть допомагати багато років. Прилучитися до мудрості митця, світлого поетичного слова справа честі для нас.

Григорій Савич Сковорода…

Сьогодні ми зібралися в цій залі,

Щоб славити Григорія Сковороду.

Ходив він світом не для власної забави,

Показував, як досягти мету.

І майже триста літ уже минуло,

Коли в козацькій хаті народивсь

Філософ, педагог, поет і геній:

Надії вогник людства засвітивсь.

Наука перша – це сільська є школа,

Писать, читать навчився хлопчик там,

А згодом Могилянка сивочола

Гукнула мандрувати по стежкам.

Вивчав латину, грецьку…, мов багато,

Та й в інших дисциплінах перший був,

Співати при  дворі в капелу взято,

Та Батьківщину Григорій Савич не забув.

П’ять років він провів в Європі,

А потім повернувся в рідний край,

Все змінювалося, як в калейдоскопі,

Професор в  Переяславі, а в Харкові – байкар. 

Ось полотняна сумка за плечима,

А в ній сопілка, Біблія й письмо,

Сковорода з щасливими   очима

Радіє, що зміг скинути стискаюче ярмо.

Поніс мудрець в життя одвічне слово,

Ту філософію, яку чекав народ,

Звучала з уст митця чудесна мова.

Творить добро – найкраще з         насолод.

Пориньмо ж у світлину його вчення,

Торкнімося того чого  навчав,

І пригадаємо, розкриємо його зречення:

«А світ ловив мене, та так і не спіймав».

Учитель. Сьогодні у нашій літературній студії торкнемося найважливіших питань, на які шукав відповіді філософ усе своє життя.

   Учасники студії об’єдналися за напрямами: « Стежками життя», «Актуальність учення», « Афоризми Григорія Сковороди».

     За основу роботи групи взяли  програму авторського елективного спецкурсу з  медіаосвітнім компонентом  «Ave, Skovoroda! Ідемо за Сковородою!»

Автори-укладачі:

    Сагач Галина Михайлівна, доктор педагогічних наук, доктор теології, професор КВНЗ_( Комунального вищого навчального закладу) «Херсонська академія неперервної освіти», академік Академії Наук Вищої Освіти України, академік  4-х Міжнародних академій, проректор Всеукраїнського народного університету українознавства імені Григорія Сковороди, співзасновниця Інституту генези життя та Всесвіту

    Кузьміч Тетяна Олександрівна, кандидат педагогічних наук,  завідувач науково-методичної лабораторії управління загальноосвітніми  навчальними  закладами  КВНЗ  _( Комунального вищого навчального закладу) «Херсонська академія неперервної освіти»

Учитель. Із чого починаються перші кроки на стежині життя? Звичайно ж із народження. Можливо це сталося саме так.

Захист 1 групи « Стежками життя»  

Музичний супровід (2 НС)

На призьбі сидить жінка і тримає немовля. Чоловік стоїть, нахилившись до дитини.

Учень.   Є й зараз на Полтавщині над річкою Многою село Чорнухи, а в ньому незаселена ділянка, яку звуть дворищем Сковороди.

Учениця.  Чорнухи — тоді сотенне містечку Лубенського полку, а нині районний центр Полтавської області.

Учень. Саме тут стояла хата Сави Сковороди та його дружини  Палажки — Батько Григорія колишній козак Лубенського полку, але вже тоді був малоземельний селянин.

Учениця. У тій хаті 3 грудня 1722 р. побачив світ їхній молодший син  Григорій.

Учень. Батьки його чесністю й правдивістю, гостинністю і побожністю, та миролюбивим сусідством славилися на всю округу, таким і хлопця виховували.

Інсценування

Мати. Диви, Саво, який тихий і спокійний наш синочок, ніби янголятко спустилося до нас із небес. Що чекає його у цьому неспокійному світі, яка доля написана Богом?

Батько. Головне, щоб завжди залишався людиною чесною, гостинною, побожною, був миролюбивим сусідом і не цурався будь-якої праці, бо трударі завжди у пошані.  «Хто труда не перейде, до добра той не прийде».

( 3 РАЗОМ) Звучить тихо сопілка, під яку виконується пісня на слова Григорія Сковороди «Ой ти, пташко жовтобоко…»

Учень. Вашій увазі пропонуємо переглянути мультипрезентацію «Віртуальний музей за темою: «Там, де ступав Сковорода». (4 СВ)

Коментарі до відео презентації

У цьому чарівному куточку Слобожанщини знайшов свій вічний спочинок світоч української духовності Григорій Сковорода. Хто ж він такий?

***

Як писав І.Франко, «Григорій Сковорода – поява вельми помітна в історії розвитку українського народу, чи не найпомітніша з усіх духових діячів наших XVIII століття».

***

Але з висоти більше 200 років від смерті мислителя, ми можемо з великою впевненістю сказати, що масштаби цієї постаті виходять далеко за межі XVIII ст. і далеко за межі нашої Батьківщини – України. На сьогоднішній день про Сковороду написано більше 5000 наукових праць. Його твори перекладені більше ніж 15 мовами світу.

***

 Пройдемо ж  стежками  віртуального музею «Там, де ступав Сковорода».

***

 Народився в селі Чорнухи... Двісті років не було навіть відомо, в якому місяці і якого числа. Тільки у 1992 році літератори знайшли  дату народження  Григорія Савича Сковороди – 3 грудня 1722 року. 

***
Малий Григорій мав виняткові здібності до навчання, і батьки віддали сина в науку до дяка, а від дяки, до Чорнуської церковнопарафіяльної школи.

***

У школі був солістом у церковному хорі, що разом із винятковими здібностями до навчання відкривало йому дорогу до Київської академії.
***

 Сковорода відзначається в науках і впевнено йшов до мети. Але згідно до царського указу  із класу філософії стає солістом хору цариці Єлізавети.
Сковорода опинається в Петербурзі.

***

1750 року Сковороду за його розлогі знання мов і наук, за розуміння й уміння музики і співу рекомендують до складу місії генерала Вишневського до Європи.

Слухав лекції знаменитих професорів, вивчав різні філософські системи, придивлявся до життя і по закінченні місії через п’ять років повернувся у затінок рідних верб.

***

І знов не столиці, не кар’єра, не високі посади, а скромне місце викладача піїтики в Переяславськім колегіумі ,.   Саме в цей період протягом  створювався “Сад божественних пісень”.

Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі.

***

У цей період пише збірку прозових байок «Байки харківські»

***

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами.

***

Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, Біблії, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

***

Коли Григорій Савич відчув, що вже наближається кінець, востаннє пішов він у мандрівку до свого друга і учня М.І. Ковалинського і швидко повернув на Україну. Останню зупинку зробив у селі маєтку А.І. Ковалевського на Харківщині.
Він помер 29 жовтня (9 листопада за новим стилем) не доживши одного місяця до свого 72 дня народження. Цього дня, як завжди, обідав, веселився, по обіді в саду зривав плоди, роздавав хлопчикам. На захід сонця під липою став копати яму. Коли хазяїн спитав, що він робить, Сковорода відповів: “Пора, друже, закінчити мандрівку. Й так вже волосся злетіло з бідної голови від мандрування, пора заспокоїтися.”
Тоді ліг спати, поклавши, за звичаєм, під голову торбу з книжками і рукописами. На ранок його знайшли мертвим. На могилі своїй просив написати: “Міръ ловилъ меня, но не поймалъ”. 

Учитель. Протягом усього життя людина вдосконалювалася в дусі інтересів і потреб, прагнула глибше й повніше осягнути сутність явищ, закони світовлаштування та себе саму.  А пізнавати самого себе треба починати змалечку . Тож до вивчення творчості Григорія Савича ми залучили і молодших школярів. Вони ще стоять на порозі пізнання великого, та їхні кроки впевнені й сміливі.  Вашій увазі пропонуємо переглянути виступ учнів 5 класу під керівництвом Полякової В.В., учителя російської мови і зарубіжної літератури. ( БАНДУРА НС)

Учитель.     Український філософ, поет-мислитель Г. Сковорода, який уособлює в собі цілісність серця, розуму і вчинку. Поставивши в центрі своєї філософської системи людину, її реальні потреби й прагнення, він виходив із необхідності озброїти особистість засобами досягнення щасливого життя, які є актуальними і в наш час. Захист 2 групи  « Актуальність філософії Г. Сковороди»

 Учень 1.  Ми досліджували проблему актуальності філософії Григорія Савича. 

    У наш час, коли віками омріяна, багатьма поколіннями виборювана незалежна Українська держава стала історичною реальністю, проблема духовного розвитку та самореалізації особистості набуває особливої актуальності.

      Учень 2. Не розгадавши себе, людина не може нічого розуміти в оточенні; пізнавши ж себе до кінця, особистість проникає в найглибші таємниці Всесвіту.

     Учень 3. Г.Сковорода багато писав про те, що треба бути самим собою, бути щирими у серці, у розумі, у вчинках. Очевидно, що ця щирість українського філософа, - це і чесність, і вимогливість не тільки до самого себе, але й до інших.

     Учень 1. Вашій увазі пропонуємо перегляд відео презентації         

« Актуальність творчості Григорія Сковороди від науковців до пересічних українців». (5 СВ)

  Учень 1. Життя, мати, Батьківщина – це духовні скарби, без яких немає людини.

Наше першочергове завдання:  берегти і шанувати те безцінне, що дав нам Бог. А для цього треба пізнати цей світ, знайти себе у « сродній праці»,  не забувати свою історію, йти стежками життя у відповідності з божественною мудрістю.

  Учень 2. Так, цього навчав Г.С.Сковорода  « Пізнаєш істину – увійде тоді у

кров твою сонце».

Звучить пісня « Всякому городу нрав і права» (6 РАЗОМ)

Учитель.

     Григорій Савич Сковорода — це людина-взірець минулого, теперішнього і майбутнього, людина, яка пішла проти системи, не зрадивши себе, своє « Я». Його твори є прикладом досконалості написання  трактатів, поезій, прозових творів і байок, у яких він подав мудрість людського буття, істини, яку намагається пізнати людство. Він випередив свій час у розумінні світу, насамперед філософськими поглядами та думками. Його вислови цитують політики, науковці, літератори тощо.

     Вашій увазі пропонуємо медіа проект « Афоризми Григорія Сковороди» (7 СВ)

( Учень виступає під супровід медіа презентації)

Учень. Зараз не потрібно читати багато літератури, щоб зрозуміти основну думку творчості митця. Інтернет швидко вирішує ваші проблеми. Правильно ставите питання і миттєво отримуєте відповідь. Гадав, що швидко виконаю завдання, та вийшло зовсім навпаки. Довго читав-перечитував афоризми Григорія Савича. Вони дуже мудрі влучні та образні. Деякі з них мені припали до душі,  я виписав їх до записника.

   « Не той дурних, хто не знає, але  той, хто знати не хоче», - пише митець.

Мені дуже подобається цей вислів. Він стосується саме нас, школярів, які часто намагаються не довчити, полінуватися, усвідомлюючи, що навчаємося не для батьків чи вчителів, а для себе. Бо наші знання – це наше майбутнє.

 « Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена  праця» - цей афоризм розкриває ідею «сродної праці». Саме поняття дуже просте: займайся тим, що приносить тобі задоволення, до чого ти маєш хист і здібності. Ця ідея несе в собі великий філософський зміст і є актуальною у нашому суспільстві.

 «З усіх утрат втрата часу — найтяжча».

Час не можна повернути, не можна змінити пройдешнє. Філософ доносить  до нас те, що треба цінувати кожну хвилину. Я гадаю, що Григорій Савич був саме такою людиною, яка ні на мить не зупинялася у своїй роботі. 

    Григорій Савич є автором багатьох афоризмів, які стали популярними серед народу.

Учитель. Григорій Савич Сковорода – це людина, яка дивувала у всі часи своєю загадковістю. Він міг побудувати чудову кар’єру, та філософ вибрав мандрівне життя, яке дарувало йому свободу думки та спілкування.  Його байки, філософські ідеї ширилися світом, люди передавали їх із уст в уста, як велике вчення усіх людей. Крилаті вислови Г.Сковороди є актуальними у будь-який час. Глибокі притчі й повчальні байки пересипані Божим словом.

Виходячи із програми курсу «Ave, Skovoroda! Ідемо за Сковородою!», був проведений конкурс віршів Григорія Савича. Вашій увазі пропонуємо перегляд ролика «Конкурс віршів Г.С.Сковороди», виступи переможців. (8 СВ)

Учитель. У своєму житті Григорій Сковорода прагнув усамітненості, любив села, хутори й пасіки, йшов у дубові гаї, до чистих джерел, де легко дихалося, вільно думалося, де мальовнича природа надихала на створення нових поезій, гармонійних мелодій. Не прийняв мудрець світських чинів, за життя не видрукував жодного свого твору, але його тихий голос будив наш підневільний народ, утішав серце піснями, дарував надію. Слово надається бібліотекарю школи Компанієць О.Є.

Учитель.  Великий український філософ Григорій Сковорода, якого справедливо називають українським Сократом, своїм життєвим прикладом зумів показати важливість духовного на противагу нікчемності матеріального, мирського, залишаючи місце для свободи.

Звучить пісня на слова Г.С.Сковороди «De Libertate" під супровід сопілки

Учитель. Великий мандрівник України продовжує нескінченні мандри до читачів нових епох і цьому вічному шляху Г.Сковороди немає кінця, бо кожне його слово звернене до серця та душі людини. Сковорода ніс у народ слово про щастя для всіх і кожного. Ці прагнення разом із закликом до духовного удосконалення людини заповідав нам геніальний поет і філософ. Ось чому віщі слова Григорія Сковороди – поета, філософа, гуманіста, просвітителя ХVІІІ ст., його ідеї потрібні сьогодні. Будуть потрібні завтра і завжди.

Флешмоб « Читайте Сковороду» під супровід мелодії (9 НС )

Учитель. Упевнена в тому, що кожен, хоча б один раз у житті, ставив перед собою запитання:

-         Що таке щастя?

-         У чому  полягає істина життя?

( учні по черзі виходять, декламуючи слова вірша, і хаотично стають, складаючи пазл, на якому напис: «Щоб життя істину пізнати, треба творчість Григорія Сковороди вивчати»).

Сьогодні розкажем, як треба нам жити.

Молоде покоління не може жевріти.

Нам треба  горіти, нам треба світити,

Думки по Сковородинські відверто розкрити.

Хто відповідь дасть на питання таке?

Що істина є? Де є щастя твоє?

Григорій Савич відповідь дасть,

Щоб обійти сто тисяч нещасть.

У власній душі шукайте себе,

Щоб пройдешнє життя не стало слабе.

Відкрий ти байки, « Сад пісней» і трактат,

І візьми у дорогу філософських цитат.

«Щастіє твоє і мир твій, і рай

Бог твій внутрі тебе»  і є  життєграй.

Природа і є твоє власне єство,

Що  мир і багатство в собі віднайшло.

Про «сродную працю» хочу сказать,

Її усі повинні пізнать.

Це – радість, це – щастя, це – поклик душі,

Без неї не складе поет вам вірші.

Усі ці ідеї щастя й краси

Взяли ми у творах  Григорія Сковороди.

Хоч жив він давно, та учення його

Показують шлях до єдиного:

Лиш в щасті людина радіє й живе,

І хвилями волі на радість пливе,

А щастя – то Бог, то – робота твоя,

Природа, душа, і, звичайно, це – «Я».

Вивчайте , досліджуйте Сковороду,

Це вчення надасть вам нагороду:

Пізнаєш себе - розкриєш весь світ.

У цьому Вам допоможе філософ-первоцвіт.

Разом:

Щоб життя істину пізнати, треба творчість Григорія Сковороди вивчати

Учитель.

Отож, читайте  і перечитуйте слово першого українського філософа, вивчайте його творчість, станьте гідними його заповідей і мрій! Щиро дякуємо учасникам за участь, а гостям – за увагу! Миру вам та щастя!

Учні разом: Вивчайте Сковороду, досліджуйте Сковороду, «Ave, Skovoroda! Ідемо за Сковородою!»

Учитель. На згадку від нас прийміть портрет Григорія Савича Сковороди.

Брошура 

Літературна студія " Філософія серця" Григорія Сковороди"

Приємні подарунки 

Григорій Савич Сковорода…

Сьогодні ми зібралися в цій залі,

Щоб славити Григорія Сковороду.

Ходив він світом не для власної забави,

Показував, як досягти мету.

І майже триста літ уже минуло,

Коли в козацькій хаті народивсь

Філософ, педагог, поет і геній:

Надії вогник людства засвітивсь.

Наука перша – це сільська є школа,

Писать, читать навчився хлопчик там,

А згодом Могилянка сивочола

Гукнула мандрувати по стежкам.

Вивчав латину, грецьку…, мов багато,

Та й в інших дисциплінах перший був,

Співати при  дворі в капелу взято,

Та Батьківщину Григорій Савич не забув.

П’ять років він провів в Європі,

А потім повернувся в рідний край,

Все змінювалося, як в калейдоскопі,

Професор в  Переяславі, а в Харкові – байкар. 

Ось полотняна сумка за плечима,

А в ній сопілка, Біблія й письмо,

Сковорода з щасливими   очима

Радіє, що зміг скинути стискаюче ярмо.

Поніс мудрець в життя одвічне слово,

Ту філософію, яку чекав народ,

Звучала з уст митця чудесна мова.

Творить добро – найкраще з         насолод.

Пориньмо ж у світлину його вчення,

Торкнімося того чого  навчав,

І пригадаємо, розкриємо його зречення:

«А світ ловив мене, та так і не спіймав».

У нашій школі вельмишановня гості укладачі програми авторського елективного спецкурсу з  медіаосвітнім компонентом  «Ave, Skovoroda! Ідемо за Сковородою!»:

 Сагач Галина Михайлівна, доктор педагогічних наук, доктор теології, професор КВНЗ_( Комунального вищого навчального закладу) «Херсонська академія неперервної освіти», академік Академії Наук Вищої Освіти України, академік  4-х Міжнародних академій, проректор Всеукраїнського народного університету українознавства імені Григорія Сковороди, співзасновниця Інституту генези життя та Всесвіту

    Кузьміч Тетяна Олександрівна, кандидат педагогічних наук,  завідувач науково-методичної лабораторії управління загальноосвітніми  навчальними  закладами  КВНЗ  _( Комунального вищого навчального закладу) «Херсонська академія неперервної освіти»